Пропозиції по організації системи управління ТОіР

Ключові вимоги до цільової моделі системи управління ТОіР:

• Метою системи є виконання виробничого плану в рамках виділеного бюджету ТОіР.
• Відповідальність за технічний стан обладнання повинна бути перенесена на рівень лінійного менеджменту при одночасному формуванні ефективних інструментів контролю за витратою коштів.
• Диференційований підхід до ТОіР обладнання з урахуванням його стану і впливу на фінансові результати компанії.
• Витрати ТОіР повинні бути виділені і представлені таким чином, щоб керівництво компанії могло приймати на їх основі управлінські рішення.
• Застосовування диференційованого підходу до придбання запасних частин і формування політики в області запасів.
• Організація ефективної взаємодії між фахівцями в області різних дисциплін.
• Планування термінів і вартості робіт повинно здійснюватися з використанням реальних і вимірювальних показників.
• Робота з підрядниками повинна грунтуватися як на вартості їх послуг, так і на оцінці ризиків, пов’язаних з їх залученням.

Базові елементи моделі системи управління ТОіР:

Диференціація обладнання

Базовим елементом системи управління ТОіР є диференціація устаткування за технічним станом і впливом на фінансовий результат. Диференціація обладнання необхідна для формалізованої пріоритизації напрямків витрати коштів, розробки різних підходів до ремонту і обслуговування устаткування за категоріями обладнання. Система пріоритизації може бути ефективною тільки при коректному порівнянні одиниць обладнання з точки зору цінності для компанії. При оцінці і класифікації обладнання проблемою є формування загальної картини для підприємства: обладнання, критичне для конкретної ділянки, може виявитися некритичним для комбінату в цілому.

Для вирішення поставленого завдання необхідно використовувати метод послідовного порівняння, провівши цілий ряд дій від аналізу обладнання на рівні окремих ділянок до аналізу впливу виробничих ліній на фінансові показники компанії. Також необхідно взяти до уваги ризики і вимоги щодо промислової безпеки та охорони навколишнього середовища.

Категорія устаткування є основою як для здійснення робіт ремонтним персоналом, так і для прийняття рішень по виділенню коштів на рівні керівництва компанії.

Організаційна структура

Централізація повноважень на рівні начальників цехів і вище, призводить до неможливості приймати оперативні рішення, а також до активного залучення в процес значного кола «експертів». Система управління ТОіР передбачає делегування прав і обов’язків на рівень лінійних менеджерів (майстрів / начальників ділянок).

Ще одним проблемним питанням є взаємодія технологічного та ремонтного персоналу. Особливо гостро ця проблема стоїть при виділенні ремонтних цехів, проте не варто думати, що єдиний цех для технологічного та ремонтного персоналу дозволить вирішити цю проблему. В єдиному цеху проблеми замовчуються і вирішуються індивідуально начальником цеху.

Для вирішення зазначених проблем потрібно рішення, аналогічне застосовуваним в західних сервісних компаніях: поділ співробітників, відповідальних за взаємодію з технологічними підрозділами – замовниками ремонтних робіт, і співробітників, відповідальних за виконання ремонту. При цьому співробітник, відповідальний за взаємодію з виробництвом, повинен мати повноваження в області розподілу бюджету та планування робіт. А виконавець відповідає за якісне виконання замовлення на роботу в відповідності з отриманим завданням.

Допоміжні елементи моделі системи управління ТОіР:

Регламентація процесів в галузі управління ТОіР

Поширеною проблемою в галузі управління ТОіР є відсутність стандартизованих процесів. В рамках реорганізації системи управління ТОіР необхідно пропрацювати наступні основні процеси: річне планування і бюджетування ТОіР, річне і місячне планування робіт, розподіл завдань на проведення робіт і контроль за їх виконанням, придбання запасних частин і послуг підрядників.

Процеси ґрунтуються на новій організаційній структурі і проведеної категоризації обладнання. Метою впровадження нових процесів є оптимізація діяльності співробітників ремонтної служби і опрацювання деталей при впровадженні нової схеми організації праці.

Управління запасними частинами

Оптимізація запасів є важливою частиною управління оборотним капіталом компанії і часто має потенціал для поліпшення. З іншого боку, політика відсутності запасів несе в собі значні ризики зупинки виробництва на тривалий період. Для визначення оптимального рівня запасів по позиціях необхідно впровадження диференційованого підходу до управління запасними частинами, яка категоризуються на підставі їх впливу на виробничий процес компанії.

Для кожної запасної частини в залежності від її критичності і термінів поставки необхідно визначити відповідну стратегію в області закупівель і підтримки запасів. Наприклад, щодо критичних запасних частин для обладнання, критичного для виробничого процесу і знаходиться в незадовільному стані, на складі повинен бути присутній постійний запас в обсязі, необхідному для мінімізації позапланових простоїв виробництва.

Управління підрядниками

Вибір між аутсорсингом і змістом внутрішнього персоналу є рішенням, яке може зумовити подальший розвиток ремонтної служби на кілька років вперед. При рішенні про повне або часткове виведення ремонтної служби на аутсорсинг можна виходити тільки з результатів фінансового аналізу в зв’язку з обмеженістю його застосування для оцінки ризиків прийняття даного рішення.

В рамках управління ТОіР необхідно враховувати як диференціацію обладнання, так і порівняльний аналіз переваг підрядника і внутрішнього персоналу. Для ключового обладнання вкрай важливо зберегти компетенцію проведення ТОіР в рамках компанії. В іншому випадку потенційні втрати від неналежного виконання ремонту можуть значно перевищити вигоди від передачі ремонтної функції на аутсорсинг.

Перспективи розвитку системи ТОіР

Підвищення технологічного рівня системи ТОіР передбачає зосередження зусиль на наступних трьох групах діяльності ремонтних структур відповідно до їх спеціалізації:

– в сфері виробництва запасних частин застосування прогресивних методів управління їх якістю (надійністю), використання сучасного верстатного парку та технології виробництва заготовок і виробів.

– при виробництві ремонтів і технічного обслуговування широке застосування засобів механізації, інструменту, матеріалів для ремонтних робіт (складально-розбірних, монтажних), і тим самим скорочення ручної праці і підвищення якості робіт.

– в процесі експлуатації обладнання застосування способів підвищення надійності в експлуатації технічних об’єктів шляхом зниження зносу, попередження об’ємних руйнувань і зміни структури матеріалу конструкцій, схильних до температурних, корозійних впливів; застосування технічних засобів діагностики пошкоджень і контролю режимів експлуатації.