Організація ТОіР в передових зарубіжних країнах

У передових промислово розвинених країнах система організації ремонтно-профілактичних робіт називається трохи інакше, а саме:

• система обслуговування – в Європі, США, Канаді та ін.;
• система збереження – в Японії, Південній Кореї та інших азіатських країнах.

На підприємствах немає спеціальних підрозділів по ремонту. Такі служби очолює технічний керівник фірми по обладнанню, а роботами керують безпосередньо майстри (механіки).

Порядок виконання робіт з ТО, поточного і капітального ремонтів розробляється заводами – виробниками обладнання. Цей порядок визначається в інструкціях по експлуатації відповідних машин і неухильно виконується на виробничих підприємствах.

Ремонти виконуються шляхом заміни непридатних агрегатів, вузлів і деталей на нові заводського виробництва.

У США існує система планово-попереджувального обслуговування основних фондів, яка передбачає утримання основних фондів в працездатному стані шляхом заміни будь-якого змінного елементу, якщо є небезпека виходу обладнання з ладу.

Для забезпечення можливості відновлення обладнання шляхом заміни окремих агрегатів, вузлів і деталей підприємства-виробники резервують до 25% своїх виробничих потужностей для випуску такої продукції.

У США виготовлення запасних частин дозволяється продавати на 20-25% дорожче, ніж у вигляді зібраного обладнання. Частина по виконанню ремонтних робіт так званим «фірмовим ремонтом» (силами спеціалізованих ремонтних фірм) не перевищує 10% всього обсягу ремонтів в країні. Переважно це налагодження, випробування, модернізація, складні регулювальні роботи, рідше – заміна складних агрегатів.

Фахівці Японії і Південної Кореї вважають, що для значного збільшення прибутку від експлуатації обладнання необхідно, щоб ремонтно-відновлювальне виробництво носило ритмічний (плановий) характер, як і в основному виробництві.

У японській системі забезпечення збереження обладнання закладений наступний принцип: всі роботи по заміні агрегатів, вузлів і деталей найскладнішою машини по можливості слід проводити на місці її установки силами власного спеціально підготовленого персоналу.
У всіх зарубіжних країнах значна увага приділяється нормуванню витрат праці, часу зупинки на відновлення працездатності машин і часу планової заміни змінних елементів. Зниження витрат на відновлення несправних основних фондів – це необхідна умова ефективної роботи на конкурентному ринку.

Система ППР обладнання відрізняється від ремонтних технологій, прийнятих в інших країнах, це фокус на підтримку працездатності обладнання шляхом проведення поточних і капітальних ремонтів. Останнє пояснюється тим, що в колишньому СРСР нормативний коефіцієнт оновлення основних фондів, в тому числі їх активної частини, постійно не виконувався. У промисловості накопичувалася велика кількість амортизованого обладнання, яке відновлювалося шляхом проведення складних ремонтів.

До початку економічних реформ в промисловості накопичилося до 25% активної частини основних фондів, які потребують заміни. При щорічній амортизації машин 3,7-5,1% і майже повне припинення в 90-х роках минулого століття заміни непридатного обладнання до 2000 років в експлуатації знаходилося більше 60% повністю амортизованих машин і обладнання.

В цілому ефективність роботи обладнання залежить не тільки від його властивостей, закладених на етапі конструювання, виготовлення і монтажу, але і від якості технічного обслуговування і ремонту.
Головне завдання механічної служби підприємства полягає в забезпеченні ефективної безаварійної роботи обладнання при мінімальних витратах трудових і матеріальних ресурсів. Найважливішою умовою цього завдання є застосування системи ТОіР.